Вшануємо пам’ять Людини з великої літери, талановитого лікаря та науковця – доцента, кандидата медичних наук Кустова Аркадія Володимировича, який пішов з життя 12 грудня 2019 року

Alis inserviendo consumor

Вшануємо пам’ять Людини з великої літери, талановитого лікаря та науковця – доцента, кандидата медичних наук Кустова Аркадія Володимировича, який пішов з життя 12 грудня 2019 року.

Кустов Аркадій Володимирович закінчив Кримський державний медичний інститут у 1973 р., клінічну ординатуру. У 1992 р. захистив кандидатську дисертацію. Працював заступником головного лікаря Сумського психоневрологічного диспансеру, обласним психіатром. З 1995 р. працював на посаді доцента, завідувач курсу психіатрії та наркології Сумського державного університету. Автор близько 70 наукових та 8 науково-методичних праць, має 3 навчальних посібника.

Аркадій Володимирович вкладав величезні ресурси в роботу свого життя – дослідження психічних хвороб та лікування психічнохворих пацієнтів, займався постійним саморозвитком та підтримував молодих лікарів.

Мав скрупульозний індивідуальний підхід до кожного свого пацієнта, супроводжував їх все життя. Володів навичками психотерапії та гіпносуггестивної терапії.

Як лектор мав фундаментальні глибокі знання свого предмету, своїми жестами та мімікою міг зобразити будь-якого пацієнта, супроводжував яскравими прикладами зі своєї лікарської практики кожну лекцію. Викладав психіатрію як для лікарів, так і для психологів. Приклади Аркадія Володимировича цитуються його учнями. Студенти слухали лекції з величезним інтересом. Його навчальні посібники читають на одному подиху, як захоплюючий роман. Надихав та запалював вогонь у душах декількох поколінь психіатрів.

Варто сказати, що Аркадій Володимирович надзвичайно дорожив своєю сім’єю, його родина стала для нього надійним тилом та розрадою. Дуже любили його за доброту та почуття гумору, як сказала дружина Ірина Костянтинівна «завжди будуть згадувати його сміх». Був творчою людиною, складав вірші на свята для членів родини. Обожнював своїх онуків. А для свого племінника написав ілюстровану книгу у віршах.

В людях, що його оточували, намагався бачити лише гарні риси, був готовий прийти на поміч і доводив справу до кінця.

З великою вдячністю та скорботою,
колеги та учні