На думку Е. Ліндемана, робота з тими, хто перебуває в скорботі, спрямована на звільнення від зв’язку з померлими, реадаптацію до навколишньої реальності, в якій вже немає того, хто помер, і формування нових взаємостосунків. Люди, які пережили суїцид близьких, переживають гостре горе і потребують, насамперед, інтенсивної опіки. Метою інтенсивної опіки є попередження декомпенсації і повернення клієнта до його нормального стану, в якому він може повністю користуватися ресурсами подолання.

Етапи інтенсивної опіки:

  • Перенесення відповідальності. Людині пропонують тимчасово перекласти вирішення всіх проблем і відповідальність на близьких.
  • Організація вирішення невідкладних завдань (догляд за дітьми, вирішення питання про тимчасову непрацездатність того, хто переживає гостре горе, тощо)
  • Віддалення клієнта від стрессового оточення. Тимчасовий переїзд до доброзичливих родичів, подорож, про яку мріяв клієнт. Цеможе бути і госпіталізація, але вона виправдовує себе лише під час направлення пацієнта до спеціалізованого кризового стаціонару, де здійснюється професійна кризова психотерапія.
  • Зниження рівня збудження і дистресу. Використовуються психотерапевтичне втручання (вислуховування розповіді про пережите, заохочення до висловлювань почуттів) і фармакотерапія. Встановлення довірливих стосунків. Необхідне для налагодження психотерапевтичного впливу.
  • Прояв турботи і тепла, оживлення надії.

Одним зі способів, яким близькі суїцидента можуть допомогти самі собі подолати із руйнівні емоції, є активне реагування. Активне реагування – це не реакція; це використання людиною якомога більшої кількості частин своєї особистості для просування вперед; це не забування того, що сталося. Активне реагування передбачає хороші думки про померлу людину; воно вчить не відчувати провини за те, що сталося; воно означає здатність знову відчувати до себе добрі почуття. Активне реагування потребує часу, протягом якого можуть повертатися деструктивні переживання, але їх потрібно усвідомлювати, обговорювати і намагатися трансформувати у більш продуктивні. Важливо зрозуміти, що почуття депресії, гніву, провини, зниження самооцінки є природним переживанням суїциду близької людини. Але буде корисним відсортувати ці почуття і переглянути, якого розвитку можна очікувати від цих почуттів. Активне реагування передбачає звертання за консультативною допомогою чи за підтримкою до друзів, які зможуть зрозуміти і підтримати.

Важливим є траур – це тайм-аут, який ми можемо взяти у реального світу, щоб подумати про померлого і наші з ним стосунки. Крім того, допомогти пережити суїцид близької людини може традиційне влаштування похорон і панахиди без будь-яких обмежень, які можуть здаватися необхідними з огляду на особливі обставини смерті. Активному реагуванню заважають нескінченні фантазії про спасіння: “Якбия тільки поводив себе інакше…”. Важливо прийняти те, що неможливо керувати всім, що відбувається. У будь-якому разі наші можливості обмежені. Перешкодою може бути також думка про те, що закінчення скорботи означає забування чи зрада людини, яку любиш. Але любов потрібно виражати іншими засобами, відмінними від скорботи. Очевидно, померлому було б не дуже приємно бачити близьку йому людину постійно пригніченою і засмученою. Активному реагуванню допомагають: якась корисна діяльність; спочатку це може бути влаштування церемонії похорону і поминок. Люди зазвичай відзначають важливі події церемоніями. Церемонії допомагають зрозуміти важливість подій, значущість людей, задіяних у цих подіях, повноцінно пережити свої почуття. Більшість дослідників вважають, що відмова від традиційних церемоній похорону у випадку самогубства є великою помилкою рідних. Надалі корисною діяльністю може стати допомога іншим людям у благодійних акціях чи просто заняття улюбленою справою. Знаходження підтримки: більшу здатність активного реагування проявляють ті, чиє оточення надає їм можливість відчувати себе у безпеці, зв’язаними з іншими, частиною всього світу. Розмова – найважливіший спосіб активного реагування.

Людина ніколи не зможе відмінити того, що сталося, чи зробити його менш трагічним. Але в результаті активного реагування вона зможе йти далі життям більш продумано, творчим, продуктивним шляхом, не заперечуючи того, що сумне – це сумне, але сприймаючи речі такими, якими вони є. Допомога вислуховуванням. Головним моментом психологічної допомоги є створення такого клімату, в якому може найвиразніше проявитися власна здатність людини до самозцілення. Головна функція психолога – слухання. Мета психологічної допомоги – полегшення переживання втрати, болю, особистої трагедії. Близькому оточенню особи, яка пережила втрату, слід враховувати:

  • не потрібно намагатися владнати справу, шукати потрібну відповідь. Вислови на зразок “Будь мужньою заради дітей” частіше дратують і звучать недоречно. Врешті, лише відповіді самих людей і є найбільш доречними;
  • розуміння людиною того, що сталося, корегується саме, якщо їй дають можливість здійснити таку корекцію;
  • важливу роль відіграє вислуховування, спрямоване на те, щоб зробити безпечним усвідомлення вже відомоїі нформації. Пропозиція вислухати – це найкращий спосіб допомоги людині, яка потребує розмови.

Ознаки емпатійного слухача можна подати через такі висловлювання клієнта:

1. Він (консультант) говорить “Так” з відкритою сприймаючою інтонацією.
2. Я (клієнт) і він спілкуємось один з одним з теплотою і адекватністю.
3. Він слухає паузи.
4. Він не претендує на те, щоб дізнатися усю правду.
5. Він відчуває те ж, що і я.
6. Він входить у мою ситуацію, мій стан.
7. Він відображає мої думки і почуття.
8. Він приймає мене таким, яким я є, і не осуджує.
9. Він дозволяє мені запинатися на словах.
10. Мої проблеми стають його проблемами.

Сніжана КЛОЧКО – практичний психолог КНП СОР
«Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань»

Психологічна допомога людям, які пережили суїцид близьких