Під визначення медичної таємниці підпадають абсолютно усі аспекти, котрі стосуються здоров’я пацієнта, пояснює Міністерство охорони здоров’я України.

Лікар, сестра медична, будь-який інший медичний працівник чи інші особи, яким у зв’язку з виконанням їх професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, не має права розголошувати як медичну, так і немедичну інформацію про стан здоров’я пацієнта.

Медичною таємницею є:

  • факт звернення людини до лікувального закладу за медичною допомогою;

  • стан здоров’я людини;

  • діагноз;

  • обставини, що передували захворюванню або спровокували його;

  • функціональні особливості організму;

  • шкідливі звички;

  • особливості психіки;

  • інші відомості, отримані при медичному обстеженні, зокрема інформація про сімейне, інтимне життя людини, а також про стан здоров’я родичів, близьких пацієнта.

Відповідно до статті 32 Конституції України – ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Тільки згода самої особи дає можливість розпоряджатися інформацією про неї, за винятком випадків збирання інформації при проведенні слідства, дізнання та оперативно-розшукових заходів.

Статтею 11 Закону України «Про інформацію» зазначено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) – відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 21 зазначеного Закону України «Про інформацію» – інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов’язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

У чинному законодавстві передбачені суворі обмеження, які стосуються конфіденційної інформації та засобів її розголошення, у статті 40 Закону України «Основ законодавства України про охорону здоров’я» зазначено, що медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

Відповідно до частини 1 статті 286 Цивільного кодексу України – фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

Таким чином, фізична особа має право на таємницю про стан здоровя, а також захист про її нерозголошення.

У статті 6 Закону України «Про психіатричну допомогу» зазначено, що медичні працівники, інші фахівці, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, та особи, яким у зв’язку з навчанням або виконанням професійних, службових, громадських чи інших обов’язків стало відомо про наявність у особи психічного розладу, про факти звернення за психіатричною допомогою та лікування у психіатричному закладі чи перебування в психоневрологічних закладах для соціального захисту або спеціального навчання, а також інші відомості про стан психічного здоров’я особи, її приватне життя, не можуть розголошувати ці відомості. Право на одержання і використання конфіденційних відомостей про стан психічного здоров’я особи та надання їй психіатричної допомоги має сама особа чи її законний представник. За усвідомленою згодою особи або її законного представника відомості про стан психічного здоров’я цієї особи та надання їй психіатричної допомоги можуть передаватися іншим особам лише в інтересах особи, яка страждає на психічний розлад, для проведення обстеження та лікування чи захисту її прав і законних інтересів, для здійснення наукових досліджень, публікацій в науковій літературі, використання у навчальному процесі.

Допускається передача відомостей про стан психічного здоров’я особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без згоди її законного представника для:

1) організації надання особі, яка страждає на тяжкий психічний розлад, психіатричної допомоги;

2) провадження досудового розслідування або судового розгляду за письмовим запитом слідчого, прокурора та суду.

Згідно статті 13 Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» – відомості про наявність або відсутність в особи ВІЛ-інфекції є конфіденційними та становлять лікарську таємницю. Медичні працівники зобов’язані вживати необхідних заходів для забезпечення належного зберігання конфіденційної інформації про людей, які живуть з ВІЛ, та захисту такої інформації від розголошення та розкриття третім особам.

Враховуючи, вищевикладене та права пацієнта, інформацію про діагноз та стан здоров’я пацієнта надати не можна так як вона є конфіденційною.

Інформація про пацієнта може бути надана:

за письмовою згодою чи письмовим зверненням самої особи, а у випадках та за умов, установлених частиною третьою статті 6 Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення»батькам чи іншим законним представникам такої особи;

іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров’явинятково у зв’язку з лікуванням цієї особи;

іншим третім особам – лише за рішенням суду в установлених законом випадках.

Якщо права пацієнта порушені

Стаття 145 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за умисне розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки.

Згідно статті 132 Кримінального кодексу України розголошення службовою особою лікувального закладу, допоміжним працівником, який самочинно здобув інформацію, або медичним працівником відомостей про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, або захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та його результатів, що стали їм відомі у зв’язку з виконанням службових або професійних обов’язків, – також тягне за собою кримінальну відповідальність.

Дані про стан здоров’я пацієнта у листках тимчасової непрацездатності

На сьогодні у листках тимчасової непрацездатності «лікарняних» є поля, у яких може зазначатись діагноз – але лише на прохання пацієнта. У всіх інших випадках ці поля не заповнюються.

Водночас досі в обов’язковому порядку вказується назва і місцезнаходження медичного закладу, що підтверджується штампом та печаткою закладу охорони здоров’я «Для листків непрацездатності». Ця вимога є важливою для обліку «лікарняних», але одночасно суперечить праву пацієнта на медичну таємницю, якщо, наприклад, пацієнт не хоче афішувати, що отримував медичну допомогу у психіатричній лікарні. Ця норма буде змінена уже цього року, коли запрацює електронний реєстр листків непрацездатності й електронні «лікарняні» повністю замінять паперові.

Планується, що в 2019 році будуть осучаснені правила контролю, а сам бланк стане електронним. Поля, які містять відомості про заклад охорони здоров’я, діагноз і інші медичні дані будуть зберігатись у системі. Цю інформацію буде бачити лікар пацієнта, окремі аспекти (назва чи адресу закладу) відображатимуться у межах компетенції уповноваженим особам відповідних відомств ( наприклад представникам Міністерства соціальної політики, НСЗУ тощо). Дані з листка непрацездатності, які отримуватимуть роботодавці, працівники навчальних закладів тощо, не міститимуть інформації, що підпадає під визначення медичної таємниці. Тобто ваш роботодавець не бачитиме в якому закладі від якого захворювання ви лікувались. Водночас він отримуватиме з державного реєстру чітку перевірену інформацію про вашу тимчасову непрацездатність.

Пацієнт буде так само отримувати лікарняний у лікаря, але оформлення і продовження має стати зручним як для лікаря так і для пацієнта. Лікар більше не витрачатиме час на зайву паперову роботу, а зможе зосередитись на питаннях здоров’я пацієнтів. А хворі не мають бігати по кабінетах, збирати печатки на «лікарняному» стежити, щоб зайва інформація не була вписана у їхній листок.

Судова практика

Радянське минуле України мало значний вплив на законодавчу та судову системи. Конституція УРСР (1978) також захищала приватність (стаття 54: «Особисте життя громадян, таємниця листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень охороняються законом»). Однак, положення радянської конституції не впроваджувалися безпосередньо, як закони, а радянський Союз не був зацікавлений у прийнятті законів, що забезпечували б право людини на приватність. Більше того, радянські суди забезпечували права на разі існування конкретного закону, який встановлював ці права. Суди не балансували закони або заповнювали прогалини законодавчої бази.

Україна планує приєднатися до Європейського союзу, це в свою чергу потребує врегулювання питання дотримання умов конфіденційності інформації пацієнта. Відповідність Європейським стандартам з прав людини є пріоритетною ціллю для уряду України. Україна є однією з країн, де розглядаються справи з прав людини, як це було зроблено на прикладі Вінниці у порівнянні з минулим. • Громадянка Побережець заявляла, що була вимушена подати за місцем роботи листок непрацездатності, у якому був зазначений діагноз – «гостра респіраторна інфекція». Ця інформація була розголошена. • Проти Вінницької правозахисної групи та громадянки Побережець виступили Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство праці та соціальної політики України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань і Міністерство юстиції України Пані Побережець вказала на той факт, що включення її хвороби в листок непрацездатності порушило її право на конфіденційність, закріплене у статті 32 Конституції України. Зокрема в статті 32 зазначено, що «не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини». Суд визнав, що листок непрацездатності може використовуватися, як підстава звільнення працівника від виконання його професійних обов’язків. Також листок непрацездатності можна пред’являти на вимогу в інші органи для отримання соціальних виплат. З огляду на це, пред’явлення листка непрацездатності вважається розповсюдженням інформації. Більш того, не було жодних умов, за яких би порушувались національна безпека, економічний добробут чи права людини, щоб виправдати факт розповсюдження інформації. Тому, приймаючи до уваги статтю 8 ЄКЗПЛОС та низку положень цивільного кодексу України, де чітко вказано, що діагноз людини є приватною, конфіденційною інформацією, і те що ця інформація була розкрита роботодавцю порушувало її права передбачені статтею 32 Конституції України. Соціальні служби не мали права примушувати особу передати інформацію, що стосується її діагнозу на умовах отримання соціальних виплат по непрацездатності.

Отже, захист медичної інформації є надзвичайно уразливим аспектом сьогодення в Україні. Захищати право на приватність в контексті медичної інформації є дуже важливим аспектом, адже не можна оминути увагою темпи швидкого технологічного розвитку України та відповідну можливість порушення прав пацієнт, щодо приватності його медичної інформації.

Оксана Бойченко – юрисконсульт

КЗ СОР «Обласний наркологічний диспансер»

Медична таємниця