На сьогоднішній день, проблема ігрової залежності стає актуальною все більше. Цьому сприяє активна реклама ігрових сайтів в мережі Інтернет та розповсюдження ігрових майданчиків під вивісками різноманітних лото та лотерей, фасади яких в темний час яскраво сяють, заманюючи все нових і нових клієнтів і згодом вони поповнюють армію залежних від гри на гроші…
Ігроманія, це не погана звичка або хобі, не слабкість характеру – це серйозна та підступна хвороба, яка внесена в міжнародний довідник класифікацій хвороб. Ця хвороба, як і будь-яка інша, може вразити людину не зважаючи на ії стать, вік, соціальний статус та інтелектуальні здібності…
Дослідження Національної асоціації США з проблем азартних ігор свідчать, що середньостатистичний житель будь-якої країни світу може стати кримінальним злочинцем з достовірністю 6%, наркоманом – 32%, алкоголіком – 34%, ігроманом – 48%.
Існують фактори ризику виникнення гемблінгу:
Нейробіологічні фактори ризику:
Органічна неповноцінність головного мозку, спадкова обтяженість (по грі, хімічним аддикциям, афектним розладам і розладам особистості), дисбаланс в нейромедіаторних структурах: серотонін, норадреналін, дофамін.
Соціальні чинники ризику: неправильне виховання в сім’ї, участь знайомих, батьків в іграх, прагнення до гри з дитинства (доміно, карти, монополія), вещизм, переоцінка значень матеріальних цінностей, фіксована увага на фінансових можливостях, заздрість до багатих родичів.
Психологічні особливості осіб, схильних до гемблінгу: екстравертованість та високий інтелект та гіперактивність при вузькому колі інтересів. Трудоголізм, авантюризм, максималізм. Часто вони опозиційно настроєні проти авторитетних фігур, надмірно критичні по відношенню до близьких і друзів. Схильні уникати серйозних конфліктів за допомогою брехні і спотворювання фактів.
Основною характеристикою цього захворювання є втрата контролю над грою та неможливість зупинитися. Тобто проблема гравця не в тому, що він хоче грати – а в тому, що він не може нічого з цим бажанням зробити та не може самостійно зупинити гру.
Хоча ігрова залежність відноситься до нехімічних залежностей, однак збудження від азарту і постійні коливання настрою призводять гравця в такий психоемоційний стан, при якому в організмі у величезних кількостях виробляються власні внутрішні наркотики (ендорфіни) і стресові гормони, з великою напругою працює серцево-судинна, дихальна і м’язова системи, які швидко виснажуються, як і психіка.
Дофамін (гормон відповідає за позитивні відчуття, почуття задоволення, радості ) в тканинах нервової системи знижується до надзвичайно низького рівня. Його рівень у гравця підвищується тільки під час переживання азарту. Весь інший час азартозалежний відчуває апатію, депресію та інші негативні почуття.
Людину, схильну до цієї хвороби, не зупиняють втрата сім’ї, друзів, роботи, житла, стрімко зростаючі борги, руйнування фізичного і душевного здоров’я.
Гра стає найбажанішим, найнеобхіднішим “емоційним наркотиком”.
Для нього гра – єдиний спосіб зняття стресу, можливістю втекти від реальності, самотності, безвиході.

Ігроманія – це психічний розлад, по значущості і наслідкам порівняний з алкогольною та наркотичною залежністю. По мірі розвитку хвороби людина поступово деградує і всі області його життя деформуються. При цьому сам залежний заперечує наявність проблем. Він щиро вірить, що може контролювати ситуацію, зупинитися в будь-який момент, виграти, роздати всі борги і т.д.
Погрози, прохання, спроби близьких достукатися до розсудливості ігромана- марні.
Як і інші хороби, ігроманія, має такі стадії розвитку:
Перша стадія – це стадія виграшів, яка характеризується випадковими іграми та частими виграшами. На цьому етапі, збудження передує і супроводжує гру, потреба грати поступово стає все вираженою, підвищуються ставки, гра «на межі фолу», часто з’являються фантазії про гру. З`являється безпричинний оптимізм.
На другій стадії-стадії програшів, ігроман не може припинити гру ні після великого виграшу, ні в разі постійних програшів. Гра може тривати безперервно впродовж кількох діб.
Зменшується робочий час на користь гри. Поступово турбота про сім’ю та близьких відходить на останній план. З`являються та наростають борги , які неможливо віддати. Свої проблеми залежні намагаються приховати завдяки брехні.
Головним чинником на цій стадії є синдром відміни – важкий дисфоричнй стан з головним болем, занепокоєнням, порушенням уваги, пригніченістю, дратівливістю, погіршенням сну
Третя стадія – стадія відчаю, проявляється втратою професійної та особистої репутації.
Ігроман втрачає високу технічну майстерність гри,намагається дістати гроші для гри будь-якими способами. Іспитує докори сумління, каяття,відчуває паніку та ненависть до інших.
Покарання і самозвинувачення загострюють прагнення «поправити» настрій звичним чином
Фінал – відхід у себе, безнадійність, зловживання алкоголем, афективні розлади, суїцидальні вчинки…
Діагностичні критерії патологічного гемблинга:
Два і більше епізоду азартних ігор за останні 12 місяців.
Відновлення епізодів, незважаючи на відсутність матеріальної вигоди,
суб’єктивне страждання.
Порушення соціальної адаптації.
Неможливість контролювати інтенсивне потяг до гри, перервати її вольовим
зусиллям.
Постійна фіксація думок і уявлень на азартній грі і всім, що з нею пов’язано.
Лікування:
Якою б небезпечною не була ігроманія, зневірятися не варто. Як і багато інших хвороб, вона виліковна. Проте самостійно впоратися з цією проблемою людина не в змозі, тут потрібна допомога фахівців.

Основний спосіб лікування ігроманії, що відноситься до нехімічних залежностей, — це психотерапія, яка проводиться як індивідуально, так і в групі.
Спеціалісти покликані допомогти хворому змінити своє ставлення до азартних ігор та створити мотивацію до подальшого повноцінного та гармонічного життя без гри.

Для того,щоб не стати залежним від гри, американські вчені Каліфорнійської ради з проблеми ігрової залежності пропонують дотримуватись певних рекомендацій:

Вирішіть заздалегідь, скільки часу і грошей ви виділяєте на азартну гру.
Грайте, усвідомлюючи, що ви швидше програєте, ніж виграєте, тому грайте на таку суму, яку ви можете дозволити собі втратити
Розцінюйте азартну гру як розвагу, а не як джерело доходу
Якщо вам дістався хороший виграш – радійте! Але нагадайте собі, що, ймовірно, це більше ніколи не повториться
Не грайте в азартні ігри, коли ви втомилися, вам нудно, ви схвильовані або сердиті
Регулярно записуйте, скільки часу і грошей ви витратили на азартну гру
Сприймайте вашу сім’ю і друзів серйозно. Якщо вони стурбовані вашою грою, вони, можливо, бачать щось, чого ви не помічаєте
Грайте тільки на власні гроші
Усвідомлювайте, що в більшості видів азартних ігор ви не маєте впливу на хід гри.
Під час гри переривайтеся: пройдіться, поїжте, вийдіть на вулицю
Обмежуйте споживання алкоголю під час гри
Врівноважуйте азартну гру іншими видами відпочинку
Не намагайтеся відіграти програші
Коли йдете грати не беріть з собою кредитні картки
Не грайте з-за того, що інші хочуть грати, приймайте власні рішення
Не використовуйте азартну гру як спосіб уникнути негативних почуттів або ситуацій.

Лікар-нарколог відділення інтенсивної терапії та детоксикації КЗСОР «Обласний наркологічний диспансер» , к.м.н. Гегешко Віталій Васильович

Ігрова залежність (гемблінг). Напрямки профілактики.