Сьогодні в філії ДУ «Центр пробації в Сумській області» Оленою Панченко, завідувачем відділення профілактики і боротьби зі СНІДом, лікарем-іфекціоністом вищої кваліфікаційної категорії КНП СОР «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань» проведена зустріч з персоналом Зарічного, Ковпаківського та Сумського районних відділів пробації щодо захисту від інфікування ВІЛ-інфекцією при виконання обов’язків за посадою на робочому місці.

Війна в Україні змінила не лише нас, а й увесь світ. Зараз кожен із нас воює по-своєму: хтось у лавах ЗСУ, хтось у територіальній обороні, а хтось — у медичних закладах, продовжуючи надавати допомогу. Українці щодня борються  за свою свободу та життя.

Проблеми, які принесла за собою війна, ще довго будуть нагадувати про себе. Проте є речі, на які ми здатні вплинути вже зараз. Через війну в Україні є ризик збільшення поширення ВІЛ-інфекції, у тому числі через сексуальне насилля, збільшення кількості оперативних втручань, травм, у тому числі ушкоджень як на полі бою, так і на робочому місці.

Одним із способів попередити інфікування ВІЛ є вчасне та правильне застосування медикаментозної постконтактної профілактики (далі — МПКП) відповідно до «Стандарту охорони здоров’я доконтактної та післяконтактної медикаментозної профілактики інфікування ВІЛ». Це передбачає приймання антиретровірусних препаратів невдовзі після травми або контакту, аби перешкодити інфікування ВІЛ.

МПКП призначають і здійснюють якомога швидше, але не пізніше 72 годин після контакту, у результаті якого потенційно могло статися передавання ВІЛ. До таких контактів відносять:

    • незахищені статеві контакти: передусім статеві контакти, які супроводжуються насильством, пошкодженням або зісковзуванням презервативу. На жаль, з початком війни в Україні значно збільшилася кількість випадків сексуального насильства, спричиненого російськими агресорами;
    • контакти під час професійної діяльності (медичні працівники, працівники правоохоронних органів, військовослужбовці): поранення гострими інструментами, зброєю, забрудненими кров’ю або іншими потенційно небезпечними біологічними рідинами. Внаслідок бойових дій збільшується кількість контактів з кров’ю людей із невідомим ВІЛ-статусом. Також збільшується кількість оперативних втручань, що може призвести до збільшення ризику інфікування ВІЛ.

Речовини, під час контакту з якими необхідно застосовувати МПКП: 

    • кров; 
    • слина із домішками крові;
    • виділення статевих органів; 
    • спинномозкова, амніотична, перитонеальна, синовіальна, перикардіальна або плевральна рідини.

АЛГОРИТМ ДІЙ ПІСЛЯ ЙМОВІРНОГО КОНТАКТУ З ВІЛ

(відповідно до Порядку проведення екстреної постконтактної профілактики ВІЛ-інфекції в працівників при виконанні професійних обов’язків)

Якщо така можливість є, надайте постраждалому першу допомогу:

    • негайно вимити місце контакту з милом: потримати поранену поверхню тіла під струменем проточної води кілька хвилин або поки кровотеча не припиниться (якщо доступу до проточної води немає, застосовувати дезинфікуючий гель або розчин для миття рук);
    • якщо небезпечна рідина потрапила в очі: промити око водою або фізіологічним розчином. Не застосовувати подразнюючі речовини, у тому числі мило, спирт, дезінфікуючий гель тощо;
    • якщо небезпечна рідина потрапила в ротову порожнину: виплюнути рідину, прополоскати рот декілька разів водою або фізіологічним розчином;
    • у разі укусу з порушенням цілісності шкіри: промити рану водою, видалити некротизовані тканини, обробити рану дезінфікувальним засобом та призначити антибактеріальну терапію.

Зверніть особливу увагу на те, що НЕ можна робити:

    • стискати, терти пошкоджене місце;
    • відсмоктувати кров із рани;
    • використовувати такі речовини, як спирт, йод, перекис водню;
    • накладати пов’язку;
    • знімати контактні лінзи під час промивання очей (вони створюють захисний бар’єр).

Порадьте постраждалому звернутися до найближчого закладу охорони здоров’я чи АРТ-сайту по медичну допомогу якомога швидше — у перші 72 години після контакту є вирішальними для профілактики передавання ВІЛ.

Якщо ви медичний працівник, до якого звертаються по допомогу щодо МПКП — оцініть ризик контакту та необхідність отримання МПКП. Після цього проведіть тестування на ВІЛ-інфекцію, вірусні гепатити В та С. За результатами тестування на ВІЛ і за наявності показань призначте МПКП та заповніть відповідну обліково-звітну документацію (Наказ МОЗ України від 22.05.2013 №410 «Про затвердження форм облікової документації та звітності стосовно реєстрації випадків контакту осіб з кров’ю чи біологічними матеріалами людини, забрудненими ними інструментарієм, обладнанням чи предметами, проведення постконтактної профілактики ВІЛ-інфекції та інструкцій щодо їх заповнення»). Якщо провести тестування на ВІЛ-інфекцію неможливо — це не є приводом для відкладання МПКП.

Показання до призначення МПКП:

    • звернення менше, ніж через 72 години після контакту;
    • людина, яка контактувала з потенційним джерелом інфікування ВІЛ, не є ВІЛ-інфікованою;
    • людина, яка є потенційним джерелом інфікування ВІЛ, є ВІЛ-інфікованою або її ВІЛ-статус невідомий;
    • мав місце контакт із кров’ю, потенційно небезпечними біологічними рідинами (сперма, вагінальні виділення, спинномозкова рідина, синовіальна рідина, плевральна рідина, перитонеальна рідина, перикардіальна рідина або амніотична рідина), потенційно небезпечними біологічними рідинами, які містять домішки крові (слина, виділення з носової порожнини, піт, сльози, сеча, кал, блювотиння, мокротиння);
    • мав місце проникаючий у шкіру контакт зі спонтанною кровотечею або глибокий укол або розбризкування значної кількості рідини на слизову оболонку або тривалий контакт небезпечного матеріалу з пошкодженою шкірою;
    • якщо відбулося проникнення крізь шкіру щойно використаної порожнистої голки, іншого гострого предмету або зброї з видимим забрудненням кров’ю;
    • мало місце насильство сексуального характеру.

У рамках комплексних послуг з МПКП дівчатам-підліткам і жінкам фертильного віку пропонуються тести на вагітність на початку й під час курсу профілактики. Вагітність не є протипоказанням до проведення МПКП.

Пацієнтам, які підлягали, але не отримали МПКП протягом 72 годин, необхідно призначити тестування на ВІЛ через 3 місяці, проінформувати про ризики інфікування та засоби профілактики.

Ризики, що не є підставою для початку МПКП:

    • людина, яка мала контакт, уже має ВІЛ-позитивний статус;
    • встановлено, що потенційне джерело інфікування є ВІЛ-негативним;
    • контакт відбувся з рідинами тіла, які не становлять значного ризику, наприклад: сльози, слина без домішок крові, сеча та піт;
    • час понад 72 години від моменту, коли стався контакт із потенційно небезпечними речовинами із неушкодженою шкірою.

Відділення профілактики і боротьби зі СНІДом – м. Суми, вулиця Білопільський шлях, 22

Понеділок-п’ятниця 8:00-15:30.

анонімна телефонна лінія з питань ВІЛ/СНІДу +380957181097.

Зустріч з персоналом Зарічного, Ковпаківського та Сумського районних відділів пробації щодо захисту від інфікування ВІЛ-інфекцією

Безкоштовно та конфіденційно пройти тестування  на ВІЛ за 15 хвилин, отримати консультації з питань профілактики,
тестування та лікування ВІЛ-інфекції можна у відділенні профілактики і боротьби зі СНІДом
КНП СОР “Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань”.

 Висококваліфікований медичний персонал – лікарі-інфекціоністи, фтизіатри – готові надати фахові консультації з питань ВІЛ-інфекції.

 м. Суми, вулиця Білопільський шлях, 22 (окремий вхід, ліве крило)

 Час роботи: 8.00-15.42, субота та неділя – вихідні

 (0542) 701985

Пропонуємо ознайомитися з мапою пунктів тестування на COVID-19, що забезпечують процес забору біологічного матеріалу для проведення лабораторних досліджень на COVID-19 методом ПЛР, а також проведення експрес-тестів на визначення антигена від коронавірусної інфекції

З детальним  переліком пунктів тестування можна ознайомитися за посиланням: http://bit.ly/38OWlQl

Нагадаємо, щоб вчасно виявляти інфікованих коронавірусом пацієнтів, розширити доступ до тестування на COVID-19, а відтак ефективніше протистояти пандемії, прийнято розпорядження № 157, згідно з яким тестування пацієнтів на ковід тепер є частиною послуги на первинному рівні медичної допомоги та при амбулаторній допомозі.