Ґендерне насильство

Допомога медичного працівника особам, які постраждали від гендерного насильства.

Ґендерне насильство – це насильство, яке чиниться над особою тому, що вона належить до тієї чи іншої статі. В усьому світі в більшій кількості потерпають від насильства жінки та дівчата. Однією з причин є нерівний розподіл влади між чоловіками та жінками. Зважаючи на тяжкі наслідки для фізичного, сексуального, репродуктивного та психологічного здоров’я жінки, це явище потребує належної уваги з боку сектору охорони здоров’я.

Медичним працівникам важливо пам’ятати, що ґендерне насильство – це багатогранна проблема. Крім фізичного та сексуального насильства, яке часто призводить до травм та ускладнень, слід звертати увагу на психологічне та можливе економічне насильство, яке також може серйозно вплинути на здоров’я жінки.

Медичні працівники повинні вміти:

1. Виявляти ознаки ґендерного насильства;
2. Проводити огляд та надавати первинну медичну допомогу людям, які постраждали від ґендерного насильства;
3. Оцінювати можливі ризики, проводити пост-контактну профілактику та призначати невідкладну контрацепцію;
4. Консультувати щодо:

• • використання методів контрацепції;
  • консультування щодо безпечного переривання вагітності в разі необхідності;
  • проводити документування випадку ґендерного насильства;
  • спрямовувати постраждалу людину для отримання подальшої медичної та інших видів допомоги.

Найвідоміший у світі інфопривід привернення уваги до питання гендерного насильства – так звані 16 днів протидії гендерному насильству.
Світова спільнота під егідою ООН залучається до цієї акції щорічно із 25 листопада (міжнародний день боротьби із гендерним насильством) по 10 грудня (міжнародний день із прав людини). У рамках цієї кампанії я б хотіла описати загальні речі про гендерне насильство і пояснити, чому
це важлива соціальна проблематика. 

Під гендерним насильством (gender–based violence) мається на увазі насильство, яке чинять переважно чоловіки проти переважно жінок. Загалом оскільки агресивна поведінка очікується від саме чоловіків, то чоловіки – це та група, яка чинить насильство будь-якого типу і яка так само страждає від насильства (у війнах, розбоях, вуличному насильстві тощо). Тобто, передусім чоловіки є як агресорами, так і жертвами насильницької поведінки.

У 1993 році була прийнята Декларація ООН про викорінення насильства щодо жінок. У статті 1 надається визначення насильству проти жінок: «довільний акт насильства, скоєний на підставі статевої ознаки, який спричиняє або може спричинити фізичний, статевий чи психологічний збиток або страждання жінкам, а також загрози скоєння таких актів, примусове чи довільне позбавлення свободи або особистого життя».

Привернення уваги до проблеми.

З’ясувалося, що є певні форми насильства, про які ще років п’ятдесят тому не прийнято було говорити або визначати таку поведінку як насильство. Жінки, які боролися за свої права, виходили на вулиці із слоганами «Особисте – це політичне». Вони мали на увазі також і насильство у сім’ї, у приватній сфері, яка мало регулювалася державою.

Інші групи жінок виступали проти примусових шлюбів або так званого «жіночого обрізання» (практики, які до сих пір трапляються у країнах Африки чи Азії). Виявилося, що такі форми насильства, які стосуються радше приватного життя – велика проблема, яка потребує вирішення.

Тому Організація Об’єднаних Націй (далі – ООН) вирішила виділити окремий тип насильства – гендерне насильство або насильство проти жінок (поширена міжнародна абревіатура VAW – violence against women), в основі якого лежать владні стосунки між чоловіками і жінками.

Ще одна важлива ознака гендерного насильства – це радше так зване невуличне насильство, тобто, жертва може знати насильника. І дійсно, у випадку згвалтувань доволі часто насильниками є не невідомі чоловіки, а знайомі жінці люди. Тобто, проблема у тому, що це той тип насильства, яке не завжди очікується, адже ми звикли вважати, що «наш дім – це наша фортеця», що у приватній сфері, у сім’ї ми можемо почуватися захищено.

Як підсумовує американський соціолог у розділі книги «Гендероване суспільство» (2000) про «Гендер насильства»: «Однією з найсуттєвіших «причин» чоловічого насильства є гендерна нерівність».

Види гендерного насильства

Найпоширенішими видами гендерного насильства у світі вважаються згвалтування, домашнє насильство (або насильство у сім’ї), проституція, секс-торгівля, сексуальні домагання.

Розповсюджені у світі також приклади гендерного насильства, які пояснюються так званою культурою, традиціями та звичаями. Наприклад, ранні або дитячі (часто примусові) шлюби, обрізання жіночих статевих органів, убивство честі. Всесвітня організація з охорони здоров’я (далі – ВООЗ) привертає окрему увагу на сексуальне насильство щодо жінок з боку інтимного партнера (Intimate partner and sexual violence against women). ВООЗ наводить таку класифікацію видів насильства відповідно до життєвого циклу жінки.

Типи насильства відповідно до віку жінок (класифікація ВООЗ) 

№	Віковий цикл	Типи насильства
1	До народження	Селективні за статтю аборти
2	Дитинство	Жіноче дітовбивство; фізичне, сексуальне і психологічне насильство
3	Дівоцтво	Дитячий шлюб; обрізання жіночих статевих органів; фізичне, сексуальне і психологічне насильство; інцест; дитяча проституція і порнографія
4	Підлітковий вік і повноліття	Насильство у процесі залицяння і зустрічання (наприклад, згвалтування від інтимного партнера, обливання кислотою); сексуальні стосунки через економічну необхідність; інцест; згвалтування; сексуальні домагання; примус до проституції і порнографії; торгівля жінками; примусовий секс у шлюбі; насильство з боку партнера; зловживання і приданим і вбивства; вбивство з боку партнера; психологічне насильство; зловживання жінками з інвалідністю; примусова вагітність
5	Літній вік	Примусове «самогубство» або вбивство вдів з економічних причин; сексуальне, фізичне і психологічне насильство

Певні типи гендерного насильства можуть відбуватися як з боку партнера, так і держави. Наприклад, примусовий аборт і примусова стерилізація.

Україна як держава докладає зусиль, аби викорінити насильство в сім‘ї: ухвалено відповідний закон; країна приєдналася до кампанії ООН проти побутового насильства; започаткована загальнодержавна кампанія «Стоп-насильству».

07 листопада 2011 року від імені України була підписана Конвенція Ради Європи про попередження та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством.

07 грудня 2017 року прийнято Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Щороку з 25 листопада по 10 грудня (День прав людини) в нашій державі проходить акція «16 днів дій проти гендерного насильства».

Оксана Бойченко – юрисконсульт

комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань»