Холтер ЕКГ

Холтерівське (добове) моніторування ЕКГ (ХМ) — один з найбільш інформативних і доступних неінвазивних методів діагностики порушень ритму та провідності серця, ішемічної хвороби серця, оцінки ефективності лікування серцево-судинних захворювань. Метод полягає в безперервній реєстрації електрокардіограми протягом 24 і більше годин протягом яких здійснюється безперервний запис ЕКГ за допомогою спеціального портативного апарату – рекордера, який пацієнт носить із собою. Під час дослідження пацієнт веде свій звичайний спосіб життя (працює, відпочиває тощо), відзначаючи в спеціальному щоденнику час і обставини виникнення неприємних симптомів, прийом ліків і зміну видів фізичної активності.

Показання до ХМ

Наявність у хворого скарг, які можуть бути наслідком порушень ритму серця (серцебиття, епізоди втрати свідомості, запаморочення, перебої в роботі серця).

Оцінка ризику розвитку небезпечних для життя аритмій у пацієнтів без перерахованих вище скарг при таких патологіях:

• гіпертрофічна кардіоміопатія;
• перенесений інфаркт міокарда, ускладнений серцевою недостатністю чи порушенням ритму;
• синдром подовженого інтервалу Q-T.
• Оцінка ефективності антиаритмічної терапії чи проявів проаритмогенних ефектів.
• Оцінка роботи ЕКС.
• Оцінка наявності ішемії міокарда.
• Оцінка ВРС.
• Оцінка добової динаміки інтервалу Q-T при підозрі на синдром подовженого інтервалу Q-T.

Аналіз отриманого запису здійснюється на комп’ютері з відповідним ПЗ (холтерівський аналізатор). Сучасні холтерівські аналізатори можуть здійснювати аналіз записаної ЕКГ з високою точністю, але слід зауважити, що будь-яка автоматична класифікація ЕКГ недосконала, тому будь-який холтерівський запис повинен бути переглянутий і відкоригований лікарем.

Як поводитись під час дослідження

Під час дослідження важливо вести свій звичайний спосіб життя, не обмежуючі свою звичайну активність. В разі виникнення неприємних симптомів з боку серця, прийом ліків і зміну видів фізичної активності, це необхідно зазначити в спеціальному щоденнику (час, обставини, симптоми).

Тривале моніторування ЕКГ дозволяє:

•  оцінити зв’язок аритмій та клінічної симптоматики, у тому числі синкопальних станів;
•  виявити минучі порушення серцевого ритму;
•  зареєструвати моменти виникнення та припинення пароксизмів;
•  здійснити кількісну та якісну оцінку аритмій, важливу для стратифікації ризику;
•  встановити залежність виникнення аритмій від недостатності коронарного кровопостачання;
•  кількісно оцінювати ефективність та безпеку медикаментозного лікування аритмій.