Холтерівське (добове) моніторування ЕКГ (ХМ) один з найбільш інформативних і доступних неінвазивних методів діагностики порушень ритму та провідності серця, ішемічної хвороби серця, оцінки ефективності лікування серцево-судинних захворювань. Метод полягає в безперервній реєстрації електрокардіограми протягом 24 і більше годин протягом яких здійснюється безперервний запис ЕКГ за допомогою спеціального портативного апарату – рекордера, який пацієнт носить із собою. Під час дослідження пацієнт веде свій звичайний спосіб життя (працює, відпочиває тощо), відзначаючи в спеціальному щоденнику час і обставини виникнення неприємних симптомів, прийом ліків і зміну видів фізичної активності.

Показання до ХМ

Наявність у хворого скарг, які можуть бути наслідком порушень ритму серця (серцебиття, епізоди втрати свідомості, запаморочення, перебої в роботі серця).

Оцінка ризику розвитку небезпечних для життя аритмій у пацієнтів без перерахованих вище скарг при таких патологіях:

  • гіпертрофічна кардіоміопатія;
  • перенесений інфаркт міокарда, ускладнений серцевою недостатністю чи порушенням ритму;
  • синдром подовженого інтервалу Q-T.
  • Оцінка ефективності антиаритмічної терапії чи проявів проаритмогенних ефектів.
  • Оцінка роботи ЕКС.
  • Оцінка наявності ішемії міокарда.
  • Оцінка ВРС.
  • Оцінка добової динаміки інтервалу Q-T при підозрі на синдром подовженого інтервалу Q-T.

Аналіз отриманого запису здійснюється на комп’ютері з відповідним ПЗ (холтерівський аналізатор). Сучасні холтерівські аналізатори можуть здійснювати аналіз записаної ЕКГ з високою точністю, але слід зауважити, що будь-яка автоматична класифікація ЕКГ недосконала, тому будь-який холтерівський запис повинен бути переглянутий і відкоригований лікарем.

Як поводитись під час дослідження

Під час дослідження важливо вести свій звичайний спосіб життя, не обмежуючі свою звичайну активність. В разі виникнення неприємних симптомів з боку серця, прийом ліків і зміну видів фізичної активності, це необхідно зазначити в спеціальному щоденнику (час, обставини, симптоми).

Тривале моніторування ЕКГ дозволяє:

  •  оцінити зв’язок аритмій та клінічної симптоматики, у тому числі синкопальних станів;
  •  виявити минучі порушення серцевого ритму;
  •  зареєструвати моменти виникнення та припинення пароксизмів;
  •  здійснити кількісну та якісну оцінку аритмій, важливу для стратифікації ризику;
  •  встановити залежність виникнення аритмій від недостатності коронарного кровопостачання;
  •  кількісно оцінювати ефективність та безпеку медикаментозного лікування аритмій.