Особливості реакцій дитини на стресогенну подію

До групи особливого ризику потрапляють малі діти, бо їх мозок, що швидко розвивається, дуже вразливий. Травма у ранньому дитинстві пов’язана із зменшенням розміру кори головного мозку. Ця область відповідає за багато складних функцій, включно з пам’яттю, увагою, сприйняттям, мисленням, мовою і свідомістю.

Діти віком до 2 років

• Стають більш примхливими;
• Частіше кричать чи плачуть;
• Порушення апетиту, зниження у вазі або проблеми із травленням;
• Порушення режиму сну;
• Порушення мовної діяльності;
• Наявність проблем із пам’яттю;
• Демонструють бажання бути у тісному контакті з близьким (щоб дорослі тримали на руках, обіймали).

Діти від 3 до 6 років

• Регрес у поведінці та емоціях;
• Нічне чи денне нетримання сечі;
• Істерики та плач;
• Підвищена чутливість до звуків, яскравого світла;
• Болі в області шлунково-кишкового тракту;
• Проблеми зі сном та кошмари;
• Страх розлуки зі своїми батьками;
• Зниження концентрації уваги, пам’яті;
• Імітація травматичної ситуації.

Діти віком від 7 до 10 років

• Болі в області шлунково-кишкового тракту;
• Проблеми зі сном та кошмари;
• Проблеми з навчанням, концентрацією уваги та пам’яттю;
• Злість, агресія, дратівливість;
• Пригніченість та страх;
• Виникнення хибних спогадів;
• Бажання постійно говорити про те, що сталося, або відмова обговорення події;
• Cоціальна ізоляція.

Підлітки

• Підвищена агресія, гнів та дратівливість (бійки з однолітками)
• Ризикована поведінка;
• Страх виходити з дому;
• Соціальна ізоляція;
• Проблеми зі сном та кошмари;
• порушення харчових звичок;
• Проблеми з навчанням, концентрацією уваги та пам’яттю;
• Уникнення емоцій та почуттів;
• Скарги на фізичний дискомфорт;
• Депресивний стан;
• Суїцидальні думки;
• Самопошкодження.

Якщо поведінка вашої дитини викликає тривогу, ви можете звернутися за допомогою до професіонала.